Досвід

Тема:                  Формування соціокультурної компетентності в учнів   

                             початкової школи через діяльнісний підхід 

Структура моделі досвіду

1.     Обґрунтування актуальності досвіду (аргументація доцільності створення досвіду і тих практичних проблем, які розв’язуються)

Відколи існує людство на Землі, відтоді й дбає про потомство й продовження свого роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, виробничий та побутовий досвід, матеріальна й духовна культура, що й забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.

На кожному історичному етапі вчителеві доводиться поряд із вічними розв’язувати проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Отже, постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. Фактично прогресивні народно-побутові традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру були приречені на забуття.

Аби подолати негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни у навчанні і вихованні підростаючих поколінь. Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути виховання? Ці та інші питання постають нині перед учительством. І всі вони потребують негайної відповіді й глибокого наукового трактування.

 Безперечно, що національна школа, яку відроджуємо в Україні завдяки відновленню повноцінної української державності, зобов’язана мати адекватну їй систему виховання.

Молодший шкільний вік – це період позитивних змін і новоутворень. У цьому віці дитина відчуває радість пізнання, набуває вмінь працездатності, учиться любити близьких, берегти природу, набуває впевненості у своїх можливостях і вміннях. Соціальний досвід дитини на цьому етапі розвитку постійно зумовлює її дії та вчинки. Тому систему виховання молодших школярів  на українських національних традиціях слід спрямувати на з’ясування, що таке сім’я, родина, місто, рідний край, рідне слово, Батьківщина.

     Саме початкова школа системно і поетапно формує громадсько активну духовно розвинуту особистість, котра володіє низкою компетенцій, необхідних для життя в умовах постійних змін. Це стосується і суспільної та соціокультурної сфер. Цілеспрямована робота в системі шкільної освіти надає можливість сформувати в учнів такі знання, уміння, навички, установки, які допоможуть їм вільно орієнтуватися в суспільстві, в інформаційному просторі, правильно вирішувати складні питання, конкурувати на ринку праці, тобто здобути досвід, необхідний для життя в соціумі. Такий досвід варто формувати ще з раннього дитинства, а потім його вдосконалювати, адже соціокультурні умови вимагають, щоб цей процес був неперервним. Реалізація соціокультурної змістової лінії на уроках української мови, літературного читання, природознавства у початкових класах визначає основні шляхи формування соціокультурної компетентності молодших школярів на текстових матеріалах соціокультурної тематики та інноваційних комунікативних завданнях. Ключові слова: соціокультурна змістова лінія, соціокультурна компетенція, соціокультурна компетентність, країнознавча, лінгвокраїнознавча, соціолінгвістична компетенція. Постановка наукової проблеми та її значення. Модернізація початкової освіти, нових програм для загальноосвітніх навчальних закладів (1-4 класи), впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти зумовлюють потребу в оновленні освітнього змісту, структури, форм і методів навчання. Сьогодні навчання української мови у початковій школі має бути спрямоване на «формування соціокультурної компетентності, яка охоплює загальнокультурний розвиток учнів, адаптацію їх до життя в певному соціальному середовищі, громадянське, патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання».  Останнім часом посилюється увага науковців,  вчителів до проблеми формування соціокультурної компетентності як одного із важливих показників готовності учнів до ефективної комунікації та як одного із необхідних чинників формування духовної культури особистості. Вагомою умовою входження в соціум є досконале володіння українською мовою, визначення свого місця в ньому, розкриття потенційних можливостей особистості. Для успішного міжкультурного спілкування недостатньо лише засвоїти мовну систему і набути мовленнєвих умінь і навичок, необхідно навчитися користуватися мовою відповідно до умов соціокультурного середовища, норм та способу життя, кодексу поведінки та загальноприйнятих форм дійсності. У зв’язку з цим проблема прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому є актуальною та потребує подальшого вирішення. З огляду на це я задалася метою: визначити основні шляхи реалізації соціокультурного підходу до вивчення української мови у початковій школі, розглянути інноваційні види завдань для роботи з текстом соціокультурної тематики як один із ефективних шляхів формування соціокультурної компетентності учнів. Соціокультурна змістова лінія полягає у вивченні української мови не ізольовано, а в контексті представленої нею культури, адже культура кожного народу закодована в його мові. Пізнання народу, його культури, ментальності, способу життя, обмін духовними цінностями відбувається саме через мову, тобто завдяки мові людина пізнає світ, здобуває освіту, орієнтується в інформаційному просторі. Соціокультурна змістова лінія ґрунтується на позиції, що мова і культура постають у тісному взаємозв’язку, а учень як член суспільства – це з одного боку основний носій мови, а з іншого – культури суспільства, тобто це творець культури і одночасно користувач культури. З цього видно, що рідна мова виконує такі соціальні функції: 

    1) є засобом розвитку особистості як передумови розвитку народу;

    2) використовується як засіб пізнання і комунікації.

        Призначення соціокультурної змістової лінії полягає у визначенні соціокультурної компетенції та формуванні соціокультурної компетентності учнів початкової школи. Соціокультурна компетенція – це сукупність знань, умінь, навичок і здібностей особистості, які надають можливість спілкуватися українською мовою в різних ситуаціях відповідно до норм мовлення і поведінки, а також традицій культури. Соціокультурна компетенція учнів спрямована на розвиток світогляду школярів та їхню підготовку до сприйняття себе як носія національних цінностей; на усвідомлення власних обов’язків як члена суспільства і відповідальності за майбутнє своєї країни; знання культурних норм поведінки українського суспільства, загальноприйнятих форм самовираження і використання їх під час спілкування; розвиток умінь використовувати здобуті соціокультурні знання, уміння і навички відповідно до ситуацій спілкування.

        На думку В. Сафонової, структура соціокультурної компетенції як цілісної системи взаємопов’язаних компонентів поєднує країнознавчу, лінгвокраїнознавчу і соціолінгвістичну компетенцію.

       Країнознавча компетенція – це здатність особистості усвідомлювати знання про народ – носія мови, про культуру країни, про основні факти державного устрою,  про історію, географію, економіку, літературу, мистецтво, особливості побуту, традицій, звичаїв тощо.

      Лінгвокраїнознавча компетенція пов’язана зі знаннями особливостей мовленнєвої і немовленнєвої поведінки, які є важливими для спілкування, і вмінням поводити себе відповідно до цих знань:

   а) загальна інформованість (про умови й особливості повсякденного життя, міжособистісні стосунки, суспільні цінності тощо);

   б) соціальні умовності (початок і завершення бесіди, привітання, вибачення, жести);

   в) соціальні звичаї (візити, їжа, напої, запрошення).

       Соціолінгвістична компетенція пов’язана з використанням мови (з правилами ввічливості, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, соціальними групами), зі здатності обирати й використовувати мовні форми і засоби, адекватні меті та ситуації спілкування. Суть соціокультурної компетентності полягає у здатності особистості сприймати, аналізувати, оцінювати прочитані чи почуті українські тексти, висловлювання про Батьківщину, родину, історію рідного краю, народні звичаї і традиції, мистецтво, національні свята, рослинний і тваринний світ України, загальнолюдські цінності тощо і добирати та використовувати ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети.

        Вивчення думок науковців дає змогу визначити основні шляхи формування соціокультурної компетентності учнів молодших класів:

     1) проведення інтегрованих уроків (українська мова – читання, народознавство, природознавство, образотворче мистецтво, музика тощо);

     2) використання на уроках рідної мови традиційних і пошук нових форм, методів і прийомів, які найкраще сприятимуть розвитку креативних умінь і творчих навичок учнів, їхньому прагненню до пізнання наукових істин, навколишнього світу, активізації інтелектуальної діяльності під час розв’язання теоретичних і практичних лінгвістичних завдань. На уроках української мови слід успішно застосовувати спостереження над мовою тексту соціокультурної тематики, запитання та завдання, які потребують залучення матеріалу з різних навчальних предметів, виконання системи вправ, роботу з підручником, впровадження інноваційних форм і методів навчання;

      3)використання на уроках української мови доцільно відібраного дидактичного матеріалу соціокультурної тематики.

          Основним дидактичним матеріалом для формування соціокультурної компетентності учнів початкової школи є тексти.

           Вимоги до текстів:

        1) змістовність, інформативність – наповненість тексту відомостями про рідну мови та її місце серед інших мов світу, про культуру спілкування, мовленнєву етику, про духовну культуру, менталітет українського народу; тексти мають бути проблемного характеру, щоб учні вчилися мислити, аналізувати та аргументовано доводити свою точку зору;

        2) функціональність (можливість спостерігати за функціонуванням мовних одиниць у тексті, які вивчаються на уроці);

        3) наявність широкого діапазону української лексики для збагачення словникового запасу учнів;

        4) виховна спрямованість – найкращі зразки текстів різних жанрів і стилів мовлення повинні виховувати у молодших школярів загальнолюдські цінності, формувати гуманістичний світогляд, національну свідомість, високу мораль, активну громадянську позицію; 

        5) доступність тексту для певного віку – як відомо, занадто складні тексти можуть викликати розчарування учнів, позбавити їх віри в успіх, а надто легкі тексти також небажані, оскільки відсутність моменту переборення труднощів негативно відображається на зацікавленості учнів, втрачає розвивальну функцію у самому процесі навчання мови.  Зазначені вимоги до текстів з методичного погляду дають змогу зробити процес навчання рідної мови у початковій школі успішним.

        Під час вивчення теми «Культура мовлення і спілкування в різних мовленнєвих ситуаціях» у 4 класі пропоную використати текст «Культура спілкування по телефону» і виконати інноваційні завдання.

         Комунікативне дослідження-зіставлення .

         Прочитай текст.

         Проаналізуй, як правильно вести телефонну розмову.

         Зістав культуру телефонного спілкування із власним мовленням по мобільному телефону.

         Культура спілкування телефоном. Найбільш розповсюджений засіб зв’язку у наші дні телефон, що допомагає людям за короткий час вирішити тисячі справ у повсякденній роботі й приватному житті. Одна з ознак рівня культури людини – це вміння говорити по телефону. Телефонні розмови мають бути змістовними, небагатослівними. Щоб отримати вичерпну інформацію, повідомити необхідні дані, передати вітання і знаки особистої уваги партнеру по розмові треба правильно планувати  і вести свою розмову впродовж трьох хвилин. Починаючи розмову по телефону, потрібно назвати своє прізвище чи ім’я, у деяких випадках і місце навчання. Не  телефонувати до знайомого рано-вранці, пізно ввечері, якщо відомо, що вся родина в цей час снідає, вечеряє чи просто відпочиває. Треба пам’ятати, що далеко не про все можна говорити по телефону; ніякі секретні справи не повинні передаватися по телефону. Розмову закінчує той, хто зателефонував, але іноді й інша сторона може чемно сказати, що через ту чи іншу причину поспішає завершити розмову. Не вживайте нецензурних слів, не говоріть занадто багато, будьте дуже ввічливі, не затримуйте співрозмовника – час дуже дорогий.

          Дослідження-відновлення.

          На основі прочитаного тексту і власних спостережень-узагальнень сформулюй правила спілкування по мобільному телефону, визначивши інші позиції, які не були названі у тексті.

      1. Не можна користуватись мобільним телефоном на концертах,  під час перегляду кінофільму,  під час навчальних занять. Краще ввімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу.

      2. Не можна класти телефон на стіл (наприклад, у класі), щоб не засвідчити неповаги до вчителя.

      3. Не можна голосно розмовляти у транспорті, на вулиці.

      4. Не можна гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості.

      На домашнє завдання можна запропонувати учням скласти діалог, або змоделювати типову ситуацію телефонної розмови, якщо

      а) телефонуєте ви;

      б) телефонують вам.

        Для успішного формування соціокультурної компетентності у молодших школярів учителю необхідно ефективно впроваджувати традиційні та інноваційні форми і методи навчання, інтегровані уроки, добирати цікавий дидактичний матеріал. Основним дидактичним матеріалом для реалізації соціокультурної змістової лінії є тексти. Тексти соціокультурної тематики передусім повинні презентувати мовний матеріал, що вивчається на уроці, містити інформацію про державу, її столицю, державну символіку, особливості національного мовленнєвого етикету тощо.

              Дія є головною складовою для засвоєння знань. Діяльність школярів – це      основа навчання. Основою, засобом і умовою розвитку творчої активної особистості є діяльнісний підхід. Він передбачає активну участь учнів у навчальному процесі з мови, що належить до різних видів мовленнєвої діяльності – говоріння, слухання, читання й письма. Ключовими словами діяльнісного підходу є діяльнісне навчання, гра, читання, аудіювання, спілкування, ІКТ технології. Новизна досвіду полягає у формуванні мотивів навчання для розвитку в учнів самостійності, комунікативно-діяльнісної, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності. Технологія діяльності вчителя поєднує зміст, форми, методи, прийоми інтерактивних технологій. Це такі як проблемні, креативні, частково пошукові методи, проектна технологія, ігрова, технологія особистісно-зорієнтованого навчання, інформаційно-комунікаційні технології, тренінгові та мультимедійні технології, інтерактивні методики. Зокрема, у новому Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти читаємо:

 «Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища».

Основні положення діяльнісного підходу у навчанні
1.Психіка учня нерозривно пов'язана з його діяльністю.

2.Механізмом здійснення діяльності є розв'язання різноманітних завдань.

3.Виконувати діяльність учню дозволяє засвоєний ним досвід суспільно-історичної практики, який передається як за допомогою старшого покоління, так і може бути набутим протягом життя.

4.Існують два спеціально організованих види діяльності, у процесі яких люди засвоюють досвід попередніх поколінь виховання та навчальна діяльність.

5.Передача досвіду попередніх поколінь у навчальній діяльності називається навчанням.

6.Коли учень вчиться, то його діяльність це навчальна діяльність.

7.Задачею вчителя є навчання учнів вмінню виконувати діяльність , за допомогою якої вона реалізується.

8.Кінцевою метою навчання є формування способу дій.

9.Усяке навчання знанням у той же час є і навчанням відповідним розумовим діям, а формування розумових дій неможливе без засвоєння визначених знань.

10.Первинними з точки зору цілей навчання є діяльність та дії, що складають цю діяльність, а не знання.

11.Знати - це не просто пам'ятати відповідні знання, а виконувати відповідну діяльність, що пов'язана з цими знаннями.

12.Засвоїти знання можна тільки оперуючи ними.

13.Знання - не ціль навчання, а його засіб, відносно діяльності вони відіграють службову роль, що пояснює та готує практичні дії.

14.Проектування будь-якої навчальної діяльності необхідно починати не з формування певної системи знань, а з психологічного аналіз майбутньої діяльності і її змісту.

                  На уроках використовую такі прийоми та методи:

 1. Написати тему уроку у вигляді анаграми (слова, де літери міняються місцями) або речення із переставлених слів.

 2. Запропонувати учням кілька понять на вивчену тему

     із пропущеними літерами й попросити вставити літери, наприклад, поняття на тему «Вираз»: в..р..з,

    «Дієслово»: д.. .. сл.. в..  .

 3. Ставити запитання, що придумуються «на ходу»,

     наприклад: «Що трапилося б, якби повітря було дуже

     брудним?», «Яка геометрична фігура може мати…?»,

     «Який літературний герой був…?», «Що може бути чорним, глинистим, піщаним…?»

4. Вправа «Вилучи зайве»

     а) Доберіть гасло уроку(прислів'я, крилатий вислів тощо).

     б) Вставте в слова гасла окремі слова (назви цифр,

    тварин, рослин тощо).

     в) Запишіть на дошці зашифроване гасло.

     г) Запропонуйте учням вилучити зайві слова і прочитайте гасло уроку.

     д) творіть мотиваційну ситуацію та підтримуйте мотиваційні фактори в учнів.

       Наприклад: Чиодинтантриня – оп'ятьсносімва

            начотиривчанвісімня.

       (Читання – основа навчання.)

 5. Вправа «Роз’єднай слова»

    а) Доберіть прислів’я.

     б) Запишіть усі слова разом.

     в) Дайте завдання учням роз’єднати слова і прочитати прислів’я.

       Наприклад: Цікавіпригодибратівнашихменших.

                           Любиізнайсвійріднийкрай.

     (Цікаві пригоди братів наших менших.

      Люби і знай свій рідний край.)

    6. Вправа «Банани»

        а) Виберіть ключове слово уроку.

        б) Доберіть фразу, за допомогою якої ви зашифруєте це слово.

       в) Зашифруйте ключове слово у вибраній фразі без зміни послідовності літер.

       г) Дайте учням завдання знайти і закреслити фразу,

    щоб отримати ключове слово уроку.

       Наприклад: урок української мови у 4 класі за темою «Займенник».

         Друзажбийдружбоменюшуниккають.

    (Закреслюють фразу «дружби дружбою шукають» і

     залишають ключове слово «займенник»)

  7. Вправа «Мікрофон»

   а) Поставте учням запитання.

   б) Запропонуйте учням будь-який предмет, який буде виконувати роль уявного мікрофона.

   в) Надавайте слово тому, хто отримує «мікрофон».

   г) Дайте вказівку, щоб учні говорили лаконічно і швидко.

   д) Не коментуйте і не оцінюйте відповіді.

      Наприклад: урок читання у 3 класі «Українські народні казки».

     Запитання. Які українські народні казки ви читали?

    8. Вправа «Скринька скарг»

   а) Виберіть складну для сприйняття тему уроку.

   б) Підготуйте невеличку скриньку і напишіть на ній «Скринька скарг».

   в) Підготуйте велику кількість аркушів для нотаток.

   г) Запропонуйте учням записати їхні скарги щодо сприйняття теми уроку.

   д) Коли скарги вичерпаються, закрийте «скриньку».

   ж) Проаналізуйте, чи це важливі скарги для усвідомлення та прийняття запропонованої теми уроку.

   з) Запитайте, чи не хотіли б учні відкласти свої скарги на час уроку і відкрити свою свідомість своїм знанням

9. Вправа. Метод «Прес»

        4 етапи методу

1)    Позиція: «Я вважаю, що …»

2)    Обґрунтування: «…тому що…»

3)    Приклад: «…наприклад…»

4)    Висновки: «Отже (тому), я вважаю…»

         Наприклад: урок з математики у 1 класі за темою «Збільшення числа на кілька одиниць».

        Задача. «В Олі було 7 фломастерів, а у Сашка – на 2 більше. Скільки фломастерів у Сашка?» Потім пропонує, застосовуючи метод «Прес», пояснити її розуміння.

          Орієнтовне пояснення: «Я вважаю, що ця задача розв’язується дією додавання: 7+2=9 фломастерів. Ми додаємо, тому що в умові сказано «на 2 фломастери більше». Наприклад, я намалював

          5 кружечків, а Олег на 2 більше. Скільки кружечків намалював Олег?

          ( 7 кружечків.) Отже, якщо в умові задачі сказано «на стільки-то більше від якогось числа», ми додаємо».

      10.«Самооцінка».Кожен учень має змогу оцінити свою роботу.

      Фрази-стимулювання для заохочування учнів до дії.

• Спробуй, а якщо не вийде – спробуй ще раз!

• Може один – можуть усі.

• Неуспіх виникає через недостатність зусиль.

• Ти робиш це дуже добре.

• Я щасливий бачити цю роботу.

• Нарешті! Ти швидко вчишся.

• Твій мозок попрацював на славу.

• Тепер ти відчуваєш свої можливості.

• Мені подобається хід твоїх думок.

• День у день у тебе виходить краще.

• Ти досягнеш успіху!

      Компетентний і вимогливий педагог, який насправді любить дітей, досягає найкращих результатів, і його найбільше поважають учні. Алгоритм діяльності вчителя може бути таким: чіткі норми вимог - максимальна допомога учням у їхній праці - справедливе оцінювання кінцевого результату, при цьому вся діяльність відбувається на тлі позитивного ставлення учителя до дітей.

2.     Теоретична база досвіду

 Питанням соціокультурної компетенції займалося багато таких дослідників:

В.В.Сафонова, П.В.Сисоєв, В.П.Фурманова, П.О.Бех, Л.В.Біркун, Л.В.Калініна, І.В. Самойлюкевич, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинський.

       Діяльнісний підхід в навчанні пов'язаний з іменами Д.Н.Узнадзе, Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, В.В.Давидова, А.Дістервега, М.В.Занкова, К.Д.Ушинського.

      «Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу», - зазначав В. О. Сухомлинський.

        Про виховання українське можна дізнатися з творчої спадщини видатних українських педагогів Софії Русової (1856-1940) та Григорія Ващенка (1878-1967).

       «Виховний ідеал української людини криється  в пісенному фонді України, у звичаях українського народу, в його літературі, у мистецтві, у християнській вірі й історичному минулому», - писав Г. Ващенко.

       «Нація, яка не шанує свого коріння, своїх минулих духовних надбань – нища. Минуле дає кожному з нас імпульс до життя, до творчості. Його треба знати, шанувати, до нього треба постійно звертатися» - говорив І. С. Козловський.

      Конституція України.

     Закон України «Про освіту».

      Національна програма виховання учнів 1-12 класів.

      Національна доктрина освіти в Україні.

      Державний стандарт початкової загальної освіти.

      Програма Міністерства освіти і науки містить народознавчі теми: українські імена та прізвища, національні ігри та розваги, пісні, веснянки, заклички, лічилки, казки, обереги, інтер’єр української хати, звичаї та свята українського народу, видатні історичні постаті та культурні діячі нашої країни, державні символи: герб, прапор, гімн.

     «Свої здобутки людина може впізнати, тільки спробувавши застосувати їх у ділі.» Сенека.

Мета: виховання шляхетної людини

1)    передбачає загальнокультурний розвиток молодших школярів;

2)    підготовку учнів до життєдіяльності в українському соціумі;

     3) формувати національно-свідомого громадянина, якому притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток й розвиток демократичного та громадянського суспільства в Україні;

      4) сприяти усвідомленню поєднання ідей індивідуальної свободи прав людини та її громадянської відповідальності;

    5) учити поважати традиції свого народу, сприймати українську культуру як невід’ємну складову загальнолюдської культури;

     6) формувати в учнів уявлення про мову як форму вияву культури українського народу, як засіб створення творів мистецтва;

     7) виховувати готовність до компетентної участі в суспільному житті;

3.     Провідна ідея досвіду

         Формування у молодших школярів уявлення про мову як форму вияву культури українського народу, як засіб створення творів мистецтва

         Засоби реалізації досвіду: спілкування – діяльність.

4.     Технологія досвіду

Технології:

-         ознайомлення з історичним минулим свого народу, країни;

-         ознайомлення з традиціями та звичаями сім’ї, родини, українського народу, усною народною творчістю;

-         пошукова діяльність, спрямована на самостійне здобування знань про природу рідного краю, свого міста, країни;

-         партнерство, гуманна педагогіка;

-          формування соціокультурної компетентності молодшого школяра;

-          проектна діяльність;

-          інтерактивне навчання;

-         діяльнісний метод.

           Форми роботи:

-         урочна діяльність;

-         бесіди;

-         класні години;

-         колективні творчі справи;

-         виставки;

-         вікторини;

-         свята;

-         змагання;

-         екскурсії;

-         ділові ігри;

-         індивідуальні консультації;

-         групові справи;

-         колективні проекти;

-         презентації;

-         конкурси.

5.     Прогнозовані результати:

-         набуття молодшими школярами соціального досвіду;

-         успадкування духовних надбань своєї сім’ї, родини, українського народу;

-         формування в учнів особистісних рис громадян Української держави;

-         розвинення духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури;

-         розширення і збагачення індивідуального досвіду;

-         використання отриманих знань на практиці.

       6.        Шляхи поширення та впровадження досвіду

         Проведення відкритих уроків, складання презентацій, виступи на районному та шкільному методичних об’єднаннях учителів початкових класів, районних та шкільних семінарах, педагогічній раді, участь в районних і обласних конкурсах, участь в обласній творчій групі «Пам'ять серця».

        

«Вчаться із задоволенням ті діти, які вміють учитися.»

Бажаю вам, щоб кожна дитина у вашому класі була підготовлена до самостійного учіння.

Поставте запитання перед учнями:

«Що для вас означає слово вчитися?»

І нехай кожна дитина дасть коротку і чітку відповідь:

«Вчитися – це означає вчити себе.»

   

Використані джерела:

1.     Савченко О. Я. Виховний потеніціал початкової школи, К.,2009.

2.     Авт.-упор. Дівакова І. Інтерактивні технології навчання у початкових класах.Тернопіль: Мандрівець,2011.

3.     Дербеньова.(Серія «Золота педагогічна скарбниця»)

       Довідник педагога-початківця,Х.: Вид.група «Основа»,2010

4.     Химинець В.В.,Кірик М.Ю.Інновації в початковій школі. Тернопіль: Мандрівець,2010

5.     Анісімова Г.О. , Нікулочкіна О.В.Сучасний урок у початквій школі: традиції та інновації (навчально-методичний посібник) – Тернопіль Мандрівець, 2013. – 104 с.

6.     Антонець М. Дидактичні проблеми загальноосвітньої школи у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського [Текст] – К.: Вища школа, 2008.

7.     Будна Н. О. Позакласне читання : [ навч. посібник, З кл.]  – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – С. 42, 63.

8.     Державний стандарт початкової загальної освіти (Постанова КМУ №462 від 20.04.11 року)

9.     Джанні Стіл, Курт Мередіт Чарльз Темпл. Методична система «Розвиток критичного мислення у навчанні різних предметів» : [ посібники І, ІІ, ІІІ, ІV ч. ] / Науково – методичний центр розвитку критичного та образного мислення «Інтелект».

10.   Коломінова О.О. Методика формування соціокультурної компетенції учнів молодшого шкільного віку в процесі навчання усного англомовного спілкування.

11.   Копитіна Н. Ф. Позакласне читання : [ навч. посібник, 3 кл. ]– К.: Видавництво Тернова, 2004. – С. 18 – 21, 75 – 76, 79 – 82.

12.   Костиря І. Позакласне читання : [ навч. посібник, 2 кл ] – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – С. 46 – 47.

13.   Маркова С.О. Філософія для дітей молодшого шкільного віку (навчально-методичний посібник). – Кіровоград, 2010.- 119с.

14.   Орап М.О. Мовленнєва соціалізація дітей молодшого шкільного віку // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка. – 2008 – Т. XII. – Ч. 1. – С.445-456.

15.   Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах: Посібник для вчителя. –К.: Освіта,2007. – 334 с.

16.   Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.

17.   Сухомлинський В. О. Гаряча квітка: Оповідання та казки. – К.: Веселка, 1978. – 104 с.

18.   Сухомлинський В. О. Казки школи під голубим небом. – К.: Освіта, 1991. – 192с.

19.  16. Сухомлинський В. О. Чиста криниця: Казки, оповідання, етюди. – К.: Веселка, 1993. – 287 с.

20.   Тоцька Т.П. Філософія для дітей та дорослих за літературними творами В.Сухомлинського. – К. : Шк. Світ, 2010. – 128 с.

21.  Уроки етики в 1 - 4 класах / Упоряд. О. О.Кулик, Г. М.Фінько, Г. І. Кенц –Харків.: Вид. група «Основа», 2007.

22.   Чернецька Т.І. Сучасний урок: теорія і практика моделювання : (навч. посібник). – К. : ТОВ «Праймдрук», 2011. – 352 с.

23. Інтернет-ресурси.